Як юридичний ринок ставиться до ЛГБТ?

Ілюстрація Каті Цібере

Над дослідженням і текстом хоботилися @Artem Krykun-Trush, Vitalii Chemerys і Dima Gadomsky🐸

Чому саме зараз

У кінці червня найбільша юридична фірма України Asters змінила своє лого на підтримку всесвітнього прайду. Ми написали про це у ТГ Мертвих юристів. Наступного дня ми зібрали логотипи всіх юрфірм, які підтримали прайд, і знов написали про це у ТГ.

За реакціями ми відчули, що у нас не все добре із повагою одне до одного:

Ми порадилися із журналістами [Гліб, Оля, дякуємо вам за допомогу], запиляли анкету, розповсюдили її через Фейсбук і Телеграм пабліки мертвих юристів, отримали три історії і кілька десятків моторошних відповідей.

Головне, ми не припиняємо збирати ваші історії, яку б реакцію не викликав цей текст. Заповнити анкету можна тут.

Поїхали.

Єгор Лисов

Юрист-початківець і студент 6-го курсу

В офісі про мене знає одна колежанка тільки тому, що спитала про моє особисте життя і поцікавилася поглядами на життя) Я без сумніву розповів правду. Інші колеги не цікавилися, розмова не піднімалася, тому і говорити про себе просто так не бачив потреби. Наразі розумію, що через такий підхід на питання “Як провів вихідні?” я відповідаю “З другом їздив в рідне місто”. Розмова виходить обрізаною, незавершеною. Виходить, що проблема вже є на рівні спілкування з колегами. Цього не має бути.

Але думаю, що це моя проблема. Чому мені не сказати прямо: “З хлопцем їздив в рідне місто”?

Тема ЛГБТ в нашому офісі піднімається дуже рідко. За два роки роботи в юридичній фірмі, можливо, декілька разів при мені ця проблема піднімалася, але ніхто своїх думок не висловлював. Це були розмови описові — переказ новини чи заплановані заходи щодо ЛГБТ. В основному розмови виникають в контексті масових заходів, типу КиївПрайду. Нас в офісі четверо, хлопець серед нас лише я. Тому в офісі більше розмов про “справжніх жінок/чоловіків” (хоча і це не часто відбувається), аніж про ЛГБТ.

Як юрист-початківець і студент 6-го курсу (тобто, тісно з клієнтами фірми ще не співпрацюю) я поки не відчуваю, що моя орієнтація якось впливає на роботу нашої фірми з клієнтами. Але про це вже думав “на майбутнє”. І позиція, звичайно, на користь моєї особистої свободи вираження.

Я не відчуваю у свій бік хейт чи дискримінацію на фірмі. Навіть за умови, що всі в офісі знатимуть, я впевнений, що це не вплине на ставлення до мене.

Що найбільше вкурвлює у відношенні до ЛГБТ в Україні? Тут одним не обійдешся:

  • “Ми не проти, що ви існуєте, але “робіть свої справи” вдома і не показуйтесь на людях”.
  • Байдужість та архаїчність багатьох юристів. Здавалося б, люди, які в першу чергу мають кричати про рівність…

Цього року поліцейські покрили лайкою мене з партнером, бо ми йшли за руку центром Києва. Вийшов цікавий кейс і багатомісячна тяганина з Нацполіцією. Це зовсім не відображає ставлення ЛГБТ серед поліцейських, але такі випадки непоодинокі. Вцілому, в мене толерантні середовище та сім’я, тому я би сказав, що мені комфортно, але не безпечно.

Дмитро Чайка

Редактор професійної юридичної дискусії, Real Stories Production.

Для моєї роботи необхідно розуміти контекст про що говорять, але, скажімо, юридичної практики я не маю, працюю в медіа продакшені, а не на юридичній фірмі. Так, іще хлопець — юрист (прям справжній юрист).

Відкритий/закритий — це скоріше спектр. У когось широке коло знайомих знає про орієнтацію/ідентичність, у когось лише найближчі. Якщо оцінювати відкритість від 0 до 5, де 0 — «ніхто не знає, крім мене», і 5 — «скажу, що я гей в обличчя рандомному гопніку», то особисто я десь на 3.5 🙃

Причини приховувати:

  • фізична безпека,
  • навіть якщо людина позитивно реагує, зазвичай за камінгаутом йде довга розмова по душам, і це шалений психологічний ресурс; тому питаєш себе чи варто от зараз витрачати стільки сил на знайомого, з ким бачишся раз на півроку.
  • просто не зі всіма хочеться говорить про своє особисте життя.

Досі не відчуваю себе в безпеці в публічних місцях. Наприклад, завжди, коли йдемо з хлопцем за руку, хвилюсь за нашу безпеку. Мозок весь час сканує чи бачать нас зараз люди, які могли б мені натовкти в пику, навіть якесь чуття випрацьовується: коли треба розімкнути руки, коли можна знову взятись, де в кафешці ми можемо обійнятись, а де краще не треба, бо навпроти чувак у футболці Svastone.

В Україні почуваю себе вільно на 4 з 5. У нас не потрібно прям дуже сильно шифруватись, загалом все добре, але в публічному просторі доводиться себе обмежувати. Головне знайти спільноту, в якій тебе будуть приймати.

Вільно відчували себе в Німеччині, в Берліні.

Анонимный герой

Буду говорить о прошлом опыте работы в юрфирме, а не нынешнем месте работы. Здесь очень толерантная комьюнити, в отличие от фирмы.

Я не прячу, но и не рассказываю. Я не вру в разговорах с коллегами про свою личную жизнь, но просто не рассказываю о ней. Если меня спросят о моей личной жизни, я скажу.

Часто партнеры позволяли себе высказывания осуждающего, критикующего, оскорбительного характера в адрес лгбт клиентов или коллег по цеху. Объясняли своё негативное отношение к тем или иным персонам их принадлежностью к лгбт. Иногда тема геев просто всплывала в разговорах, где партнеры или коллеги прямо осуждали и выказывали непринятие лгбт.

Меня больше всего злит, что люди просто не верят в то, что изменить ориентацию невозможно. Они считают, что это влияние дурной компании, выбор, разврат и так далее. Хотя не могу сказать, что я заказывал себе в жизни все проблемы, которые получил осознав свою гомосексуальность.

Я не чувствую себя свободно в Украине. Я люблю ярко одеваться, эмоционально говорить. Часто ловлю на себе взгляды. Но даже не это проблема, а то, что прожив в гомофобной среде всю свою жизнь, я и сам внутри гомофоб и часто боюсь не соответствовать ожиданиям окружающих меня. Хотя это все внутренние штуки, но их побороть даже сложнее.

Раптом хто не в курсі, то Чамберс і ЛігалПіцот вже пару років як ввели у анкету графу “ЛГБТ”.

Але це ще не все

Це деякі відповіді від інших наших героїв, які захотіли лишитися анонімними.

Чому ти приховуєш свою належність до ЛГБТ?

“Бо це все одно буде нищівний удар по репутації. Вона має бути настільки сильна та потужна, щоб це витримати, а поки я ще тільки на середньому рівні кар’єри”.

“Найбільша складність з найближчими родичами, поки вони не знають — важко бути відкритим. Бо краще дізнаватись з першоджерела, ніж з третіх вух) Але маленькі кроки з підготовки роблю”.

“Не хочу іншого ставлення колег до мене на роботі через призму орієнтації, також не бажаю витрачати свій час на розпитування”.

“Тому що сприйняття ЛГБТ в Україні дуже суперечливе, і я не почуваю себе безпечно”.

“Тому що працюю в супер консервативному оточенні. Від друзів не приховую, тільки від колег”.

“Нетолерантне суспільство в принципі. До того ж, можуть виникнути проблеми з клієнтами”.

Як часто і у яких контекстах піднімається ЛГБТ проблематика колегами?

“Насправді в розмовах часто проскакує ця тема, і наче всі ок, але навіть у ліберальних і адекватних людей часто проскакує “заднєпріводниє”, “підари” і щось в цьому році і якісь такі смішки на цьому фоні”.

“В общем большинство коллег кажутся прогрессивными и понимающими людьми. Те же, кто имеют отрицательное отношение к ЛГБТ, в основном ограничиваются высказиванием своего отношения. Откровенной агрессии (физической/психологической) на этой почве не было (или мне неизвестно)”.

“Невер. Просто інколи чула як обсирають геїв, а так то ні”.

“В негативному “клієнти/всі інші юристи. — підараси” (с)”

“Прайд, сім’я після 30, набір нових юристів у практику”.

Чи відчуваєш у свій бік хейт чи дискримінацію на фірмі?

“Відчуваю засилля стереотипів і бажання колег виокремити людей у «ми/вони», відвертої ненависті не відчуваю, проте не хочу перевіряти, чи будуть мені тиснути руку на роботі у разі відкритого статусу”.

“Чутки бісять, але впевнена, що підвищень та керівної посади не було, як би точно знали”.

“Нет, потому что отношусь к составу руководителей. Но в коллективе об этом догадываются”.

“Легкий хейт бывал со стороны подозревающих коллег, дискриминацию пока не ощущаю”.

Що найбільше вкурвлює у відношенні до ЛГБТ в Україні?

“Навіть ті, хто пафосно підтримує прайд, часто насправді засуджують ЛГБТ вдома на кухні. Недостатньо освіти і розуміння, що обговорювати хто кого і в якій позі це недоречно незважаючи на орієнтацію”.

“Ставлення до представників лгбтк+ як до «брудних» людей”.

“Люди навіть не пробують розібратись у питанні, і переносять стереотипи стосовно ЛГБТ одне одному, не думаючи про те, що такі люди точно є серед їх знайомих та друзів”.

“Перспектива отримати ножа під ребро на вулицю через те, кого тримаєш за руку”.

“Сам ЛГБТ рух. Треба просвітою займатися, а не парадами раз на рік”.

“Що купа людей вчать права людини по 6 років на юрфаках, а в голові — якесь зваилище, наче вони не на юрфаці вчились, а ікони 6 років цілували)”.

“Необоснованное негативное отношение больших масс людей к ЛГБТ сообществу. Хотя если это друзья или знакомые, мне кажется, столько негатива нет”.

“Що я не можу бути вільним, бути самим собою”.

“Мене бісить що люди взагалі собі дозволяють якогось х** обсирати людей на підставі їхньої орієнтації і взагалі таким чином втручатись в їхнє життя. Мене бісить, що люди думають, якщо вони straight, то значить всі такі. Мене бісить те, що ми просто закриваєм очі на реальність”.

“Общественное мнение, нежелание правительства/парламента серьезно заниматься этим вопросом, реальные угрозы расправы на этой почве от отдельных группировок или личностей”.

Чи почуваєш себе в Україні вільно?

“Так, можливо, тому що я бі і це простіше, ніж бути лесбійкою”.

“Сравнительно свободно (учитывая что в принципе не люблю публичность и если сильно не высовываться и никого не трогать, то и тебя скорее всего не тронут). Но вообще могло бы быть лучше. С другими странами сравнить не могу”.

“Не в полной мере. Над второй частью вопроса не задумывался. За границей был часто и с партнёром, но о жизни за границей не задумывался”.

“Не почуваю, на жаль”.

“Почуваю себе вільно у європейських прогресивних мегаполісах, типу Берліну або Стокгольму”.

“В Україні не почуваю, найбільш вільно себе почуваю в США”.

Вчинок Астерс це хайп чи правильний крок?

“Правильний крок, вони ризикували втратити клієнтів”.

“Блять, чого ви їх платите, в нас купа міжнародників, представлених в Україні, це робило роками. І ви ніхєра не бачили. А тут хайпонули і понесли на руцях. А що під цим є? Може в них є підтримка, комюніті, як в тих же ДЛА, наприклад?”

“В Україні це скоріше правильний крок”.

“Какой это хайп если у нас так НИКТО не делает? У меня первая мысль была что их взломали и жестко троллят, не сразу пришло понимание, что это правда. Вообще круто, что они это сделали”.

“Хайп, который позволит им ввести на зарубежные (европейские) рынки как толерантная компания. Порой при выборе компании руководствуются не логикой”.

“Думаю, у випадку Астерс більше хайп. Але загалом це непоганий крок для того, щоб почати говорити про проблематику”.

“Це хайп. Але це правильний крок”.

“Правильний крок. Тему ЛГБТ в якійсь мірі треба комерціоналізувати, але без “ходів назад” (як це роблять корпорації, підлаштовуючись під політичні режими у країнах світу)”.

“Для меня не важно , хайп это или нет. пусть делают. если все это сделают ради хайпа — я не буду осуждать, а буду поддерживать. потому что чем больше эта тема появляется в инфопространстве, получает поддержку , тем лучше”.

“Навіть якщо і хайп, то крок правильний. Тому і те, і те. Бо в першу чергу — це питання захисту прав людини, і кому як не юрфірмам цим в першу чергу займатись”.

Купа міжнародних юридичних фірм підтримали прайд і змінили лого. Це хайп, чи правильний крок?

“Дивлячись які паралельно з цим реальні дії всередині фірми”.

“Мабуть, і те, і інше”.

“Когда кто-то ставит радугу только потому, что все так делают или “так принято” — это конечно чистый и ненужний хайп. Суть не в этом, суть в соблюдении ценностей, но только по наличию радуги в лого это не определишь, к сожалению”.

“Не могу ответить однозначно, скорее хайп. Но складывается впечатление что это современный тренд и чтоб не выпасть из обоймы надо быть как все — уважать ЛГБТ, сочувствовать неграм, продвигать негров и женщин потому что “так надо”.

Можливо, варто підняти ще якесь важливе запитання про статус та професійну практику юристів, що належать до ЛГБТ спільноти?

“Мабуть якісь макроегресії які відчувають щодня представники лгбт-спільноти”.

“Ви розумієте що це питання є трохи дискримінаційним? Як статус адвоката чи юриста повязан з ЛГБТ? Дуже поважаю Вас і це гарна ідея, але поки є такі поєднання ЛГБТ спільнота і буде в мінусі. Ми ж не обговорюємо (вже) статус та професійну практику юристів, що є блондинками? Можна бути крутим спецом чи мудаком незалежно від статті чи орієнтації”. [от і Мертвим прилетіли люлі. Сорян, ми вчимося].

“Понятий/слідчий при обшуку однієї статті) як у випадку ЛГБТ?)”.

“Варто не забувати про різницю у ставленні до чоловіків/жінок, які ідентифікують себе як лгбт. Досить часто ставлення до геїв в укр суспільстві більш табуйоване, ніж до лесбійок. Проте в контексті професійного зростання це набуває зовсім іншого забарвлення — в умовах меншості жінок на керівних посадах в юр консалтингу, незаміжня, можливо не гетеронормативна жінка має надзвичайно менші шанси на просування кар’єрними сходами”

“Нужно! Юридическая сфера — очень консервативная. Традиционно — это место консервативных мужчин в пиджаках. Я бы рассмотрел вопрос: как это консервативное окружение влияет на выбор представителей лгбт “оставаться в шкафу” или говорить о своей ориентации?”.

Які шляхи “просування” теми є найефективнішим сьогодні?

“Ну насправді я вважаю, що напевно найкращим способом є ставати більшості людям відкритими, щоб люди розуміли “ну от він гей, і що погана людина?”) Ну і сам поки стараюсь викорінити сцикляка із себе, і постараюсь найвишдшим часом стати відкритим, але впершу це вирішення цього питання з рідними, бо якщо в колег чи друзів світ то не перевернеться, там уже складніше — розчарування, невиправданні очікуванні, пошук проблем у вихованні і т.д”.

“Улучшение социально экономического положения в обществе. Учить детей не быть агрессивными и не боятся в первую очередь любых других “не похожих на них” людей (ЛГБТ, мусульман, негров, толстых и т.д.)”.

“Лобіювання та правозахист. І, на щастя, у нас багато чого робиться на цьому фронті, мене це дуже радує”.

“Потрібні масові камін аути, щоб суспільство відчуло, що ті 5% існують і це його невід’ємна частина, що тут багато порядних і професійних людей. Щоб мати знайомого з лгбт — це було абсолютно стандартна і не цікава історія”.

“Камін аут публічних / впливових людей, які зможуть стати role models і показати своїм прикладом, що це нормально, що такі люди серед нас і не варто боятись”.

“Эта тема должна быть в культурной и социальной повестке нашей страны. нужно говорит и говорить, делать и делать. чтобы эта тема была на слуху, в положительном ключе. чтобы люди видели, что лгбт — это просто обычные люди. а не инопланетяне”.

Блять, ну чому так складно бути собою? [примітка авторів].

Be yourself,

No matter what they say ❤️